Глава 374
Блер
«Ми її попереджали, тепер треба йти». Я зітхаю, натягуючи через голову толстовку. Було так довбано холодно. Я ніколи не відчував холоду, не такого. Мої соски можуть порізати скло від того, наскільки я холодний. Чи завжди так відчували люди? Семмі приносить мені ковдру, накриваючи нею мої ноги. «Я не думаю, що нам варто йти, поки що».
«Ми були тут довше, ніж нам потрібно». Я наполягаю. «Ти лише хотів прийти сюди, щоб розповісти Ні про Купера. Ми це зробили, і чомусь я все ще живий, і я дуже хотів би так і залишитися, навіть якщо це означає провести решту свого життя, відморожуючи свою довбану дупу!» Вона закочує на мене очі і каже, що я драматизую. «А що з твоєю матір’ю? Вона підтвердила, що твоя мама була в зграї, як ти й очікував».