Розділ 87
«Це справді потрібна мама? Я не думаю, що хочу цього робити», — бурчить Лейла.
Вона виходить із вхідних дверей, стискаючи хутряну куртку обома руками за шию, не бачачи нічого, крім крихітних променів світла в туманному тумані.
«Це ви послали мого сина з дурною справою. Якби він був тут, він би провів вас у похід, але я не порушую традиції та не ставлю під загрозу свого онука через це», — коротко відповідає Адалін.