Розділ 3 Я буду переслідувати тебе вічно

« Що ти хочеш?» — холодно заговорила Рейчел і примружила очі. Її чуття підказувало їй, що присутність цієї жінки в цей момент точно не буде гарною новиною.

Аліса підійшла до Рейчел, перегородила їй шлях і посміхнулася. Її голос був солодким, але фальшивим: «Моя люба сестро, ти переїжджаєш?»

Рейчел закотила на неї очі та посміхнулася: «Минуло багато часу, я тебе не бачила. Ти дещо змінилася, хммм, стала старшою та дурнішою? Але одна річ така сама, така ж жахлива, як і раніше».

Зауваження Рейчел призвело Алісу в жахливий стан, в її очах спалахнули вогники люті. Але незабаром вона вгамувала свій гнів, знову змінившись на невинний вираз.

«Я просто намагаюся продемонструвати тобі певне занепокоєння. Як ти можеш так думати про мене?»

Занепокоєння?

Це було смішно. Іван просто прийшов познущатися над нею і подивитися, як вона падає.

З обличчям, позбавленим емоцій, у їхню розмову втрутився Іван. Він нагадав Рейчел: «Мадам, вам пора йти. Містер Салліван ось-ось повернеться».

Рейчел знала, що Іван намагався допомогти їй позбутися цієї неприємної жінки, але вона також розуміла, що Аліса не відпустить її так просто. Вона підняла підборіддя, щоб вказати на Алісу, і сказала: «Я йшла, потім ця божевільна жінка на моєму шляху. Якщо я хочу піти, мені потрібно переконатися, що ця божевільна сука не вкусить. Нехай вона поворухнеться, тоді я піду».

Іван онімів.

Дослухавшись до слів Рейчел, Аліса знову почала свою дію, проливаючи крокодилячі сльози: «Рейчел, я знаю, що ти сьогодні розлучаєшся. Я дуже хвилювалася, що тобі буде сумно, тому я пішла з роботи раніше, щоб прийти до тебе. Як... Як ти міг це мені сказати? Я твоя сестра».

"Заткнись! Я б краще, щоб собака була моєю сестрою". Рейчел швидко віддалилася від Аліси й знову повернулася до Івана. — Іване, чи не міг би ти спочатку попросити її відійти від мене?

Іван відчув головний біль, оскільки він знав звичайні трюки Аліси , і навіть на мить не зміг зберегти свій суворий вигляд. Якби він не зміг зупинити її негайно, вона створила б ще більше хаосу, доки містер Салліван не повернеться й не подивиться на цю бійку жінок.

Не маючи іншого вибору, Іван запросив Алісу: «Міс Дженкінс, посуньтеся, будь ласка. Містер Салліван повернеться дуже скоро. Ви можете почекати його у вітальні на другому поверсі».

Аліса закусила нижню губу. У цей момент її очі палали від люті, але вони були прикриті чубчиком. Вона виглядала так, наче ось-ось розплакалася, але не поворухнула ногами навіть на півдюйма. Їй просто потрібно було дочекатися, поки Віктор повернеться, а потім побачити, яка ненависна і зла його дружина.

"Іване, бач? Я сказала, що хочу, щоб собака була моєю сестрою. Принаймні цуценя знало б, коли встати і піти, поки я прошу". Рейчел сказала познущатися над нею.

Почувши це, Аліса більше не могла стримувати свій гнів. Вона стиснула кулаки й зиркнула на Рейчел. У неї виникло бажання кинутися на Рейчел і розірвати її на частини.

Раніше, спочатку злими словами, щоб стимулювати Рейчел розлютити або навіть розлютити її та зробити дурні дії, що є звичайним трюком Аліси. У минулому вона майже завойовує симпатії Віктора як аутсайдер, ан

d потім викликає у нього ще більше огиди до Рейчел.

Але сьогодні ролі ніби помінялися.

Побачивши, що Аліса все ще стримує свій гнів, Рейчел трохи нахилила голову, усміхаючись, дивлячись на Алісу як на провокацію.

Зарозуміла усмішка на обличчі Рейчел обірвала останню струну Аліси й дратувала її.

«Що в біса відбувається? Рейчел зазвичай боязка, і вона завжди слухняна і вдячна мені. Що з нею сталося? Сьогодні вона виглядає як зовсім інша людина».

— Міс Дженкінс? Іван обізвався; Побачивши, що Аліса все ще не зробила жодного руху, у його голосі прозвучала нотка нетерпіння.

Аліса стиснула губи, приховуючи свої підозри. Тепер у неї виник ще один злий план: «Іване, я не хотіла заважати їй піти. Насправді, просто Віктор попросив мене передати його вимоги тут».

І Іван, і Рейчел були здивовані.

— продовжила Аліса. «Віктор знав, що я приїду сюди, тому він попросив мене подивитися, як Рейчел збирає речі та йде. Він сказав, що згідно з угодою про розлучення Рейчел не дозволяється брати нічого, що належить сім’ї Салліван». Аліса подивилася на валізу біля Рейчел: «Тож, сестро, не могла б ти відкрити свою валізу? Мені потрібно перевірити, чи ти взяла щось, що тобі не належить».

Рейчел спохмурніла: «У ньому лише кілька одягу. Мені не потрібно нічого, що належить Салліванам!»

Аліса вихопила в неї валізу й сказала: «Боюся, це не вам вирішувати. Якщо ви не взяли з собою нічого невідповідного, чому ви так боїтеся дозволити мені побачити вміст вашої валізи?»

Сказавши це, вона прямо схопила валізу і поклала її на землю, а потім відкрила.

Усередині, як сказала Рейчел, насправді не було нічого цінного, крім кількох одягу.

Аліса скрипнула зубами. Вона не вірила, що Рейчел носить із собою лише кілька предметів одягу і більше нічого. Не бажаючи відпускати її так просто, Аліса перерила одяг. Вона наполягала на тому, що Рейчел не могла нічого взяти з собою. У своєму старовинному стилі вона взяла б хоч трохи з Вікторових речей на згадку.

Єдиним вмістом валізи був одяг і косметика Рейчел, але Аліса продовжувала нишпорити у валізі понад десять хвилин.

«Досить? Скільки століть ви збираєтеся взяти?» Рейчел глянула на Алісу.

— Я просто виконую вказівку Віктора, сестро. Краще перевіряй уважніше, чи не пропустила щось приховане, — тихо відповіла Аліса й фальшиво посміхнулася.

«Добре. Тримай, скільки хочеш. Я їх більше не хочу». Рейчел похитала головою. Вона відчувала біль у всьому тілі. Вона справді не хотіла більше витрачати час з Алісою. Крім того, вона не хотіла чекати, поки Віктор повернеться і знову спробує її задушити.

Щойно вона закінчила свої слова, Рейчел пройшла повз Алісу до ліфта й натиснула кнопку. За нею пішов Іван.

Дінь!

Двері відчинилися, але, як не дивно, перше , що впало в очі Рейчел, була пара блискучих шкіряних черевиків. Всередині вже була висока постать.